ВСТУП

Актуальність проблеми дослідження. Сучасний етап суспільного розвитку характеризується трансформацією соціально-економічної, політичної, культурно-освітньої та інших сфер життєдіяльності. Нашому сьогоденню властиве загострення багатьох суперечностей, що вносить у життя певну напруженість та викликає появу негативних тенденцій у процесі соціалізації підростаючої особистості. Зростання напруженості в суспільстві, невизначеність моральних норм щодо нових умов призводить до підвищення агресивності людей, яка перш за все виявляється на вербальному рівні: мова наших сучасників насичена лихослів'ям. Цю звичку від дорослих переймають і діти.

Проблема підвищення культури спілкування підростаючого покоління завжди була актуальною. У вітчизняній та зарубіжній психології нагромаджено великий матеріал із психології спілкування. Проте через певну втрату нашим суспільством зразків поводження ця проблема набуває сьогодні специфічного звучання. Нині йдеться не скільки про підвищення мовленнєвої культури учнів, стільки про необхідність зупинити процес поширення лихослів'я, яке поступово перетворюється не лише в ознаку агресивності та важковиховуваності, але й свідчить про наявність загальної проблеми культури спілкування в школі.

Аналіз літератури показує, що особливості спілкування вчителів та учнів ґрунтовно розглянуто в роботах О. Ф. Бондаренка, М. Й. Боришевського, А.Б. Добрович, І.А. Зязюна, Я.Л. Коломинського, С.В. Кондратьєвої, Г.С. Костюка, Ю.О. Приходько, В.А. Семиченко, І.О. Синиці, О.В. Скрипченка, Т.С. Яценко. Проблеми конфліктного спілкування дітей і дорослих отримали своє висвітлення у працях О. Г. Антонової, Н. Ю. Максимової, В.М. Оржеховської, В.О. Татенка, Т.М. Титаренко, Л.Б. Філонова, С.І. Яковенка, Н.В. Жутікової та ін. Однак недослідженими залишились особливості спілкування дітей і дорослих у ситуаціях грубого порушення норм спілкування, приниження співрозмовника і провокації його на грубощі.

Явище лихослів'я логічно пов'язується з проблемою агресивності і жорстокості, яка ґрунтовно висвітлена у працях зарубіжних вчених, зокрема Р. Байярда, А. Бандури, Р. Берона, Д. Річардсон, К. Лоренца, З. Фрейда, Е. Фромма, та інших. У сучасній українській психології увагу даній проблемі приділено в дослідженнях Н.В. Алікіної, А.О. Реана, З.С. Карпенко. Агресія розглядається ними як глобальне психологічне явище, однак мало уваги приділено аналізу вербальної агресії, зокрема лихослів'ю.

Слід зазначити, що лихослів'я може бути предметом вивчення різних галузей психології, зокрема психолінгвістики. Аналіз наукової літератури показує, що проблемам психології мови і мовлення, побудови і розуміння психолого-педагогічних і міжособистісних повідомлень присвячені праці Н.Д. Арутюнової, Б.Ф. Баєва, Л.В. Долинської, М.І. Жинкіна, Е.Л. Носенко, Г.М. Сагач, Н.В. Чепелєвої та ін.

Лихослів'я як соціокультурний феномен у своїх роботах висвітлювали Б.А. Успенський, Д.С. Ліхачов, І.С. Кон, В.Л. Леві, В.І. Жельвіс. Приділяючи увагу особливостям функціонування лихослів'я у мовленні різних етнічних груп, вивчаючи його функції, ці науковці однак не досліджували використання лихослів'я в міжособистісному спілкуванні дорослого і дитини, вчителя й учня.

На жаль, лихослів'я довгий час не розглядалося як реально існуюча психолого-педагогічна проблема, тому й не ставилось питання про його спеціальне дослідження. Проте поширення і більш вільний прояв лихослів'я в мовленнєвій культурі підростаючого покоління досить рельєфно відтворює особливості процесу його соціалізації на сучасному етапі розвитку суспільства.

Феномен лихослів'я до цього часу вивчався переважно опосередковано у ракурсі більш глобальних проблем: агресивної, конфліктної поведінки, важковиховуваності, як соціокультурне явище. Проте спеціальні психолого-педагогічні дослідження лихослів'я не отримали поширення у вітчизняній науці: відсутніми є чіткі уявлення про лихослів'я як психологічний феномен, недостатньо з'ясованою залишається його природа, додаткової розробки потребує класифікація лихослів'я. На особливу увагу та вивчення заслуговує з'ясування психолого-педагогічних причин закріплення звички лихословити, особливості прояву у мовленні учнів та вчителів. Крім того, з огляду на значне поширення лихослів'я, важливо намітити шляхи попереджувальної роботи з ним.

Невизначеність означеної проблеми як у теоретичному, так і у практичному плані та об'єктивна необхідність профілактики лихослів'їв у міжособистісному спілкуванні зумовили вибір теми наукового дослідження: "Психолого-педагогічні причини лихослів'я та особливості його прояву у шкільному середовищі".

Виходячи з актуальності проблеми, об'єктом дослідження обрано лихослів'я як вербалізовану форму вияву негативного ставлення однієї людини до іншої, його предметом - психологічно шкідливі та педагогічно недоцільні форми професійного і міжособистісного спілкування у системі вчителі - батьки - школярі.

Гіпотеза дослідження:
1) ситуація соціокультурного розвитку провокує поширення лихослів'я серед дорослих і формування звички лихословити серед школярів;
2) поширення лихослів'я серед школярів є наслідком недостатнього рівня психолого-педагогічної підготовленості вчителів як вихователів і низької психолого-педагогічної культури батьків, що виявляє себе в об'єктному ставленні до дитини як до засобу, а не мети виховної роботи.

Мета дослідження: з'ясувати психолого-педагогічні причини та особливості прояву лихослів'я в шкільному середовищі.

Завдання дослідження:
1. Здійснити науково-психологічний аналіз феномену лихослів'я.
2. Дослідити психолого-педагогічні причини лихослів'я.
3. Виявити особливості прояву лихослів'я у взаємодії дорослих (вчителів, батьків) і школярів.

Теоретичною та методологічною основою в дослідженні виступили принципи детермінізму, єдності свідомості і діяльності, системний підхід до аналізу психічних явищ (Б.Ф. Ломов), знання про закономірності психічного розвитку особистості (Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко), зокрема про особливості розвитку свідомості і самосвідомості (М.Й. Боришевський, П.Р. Чамата), положення про людину як суб'єкта життєдіяльності (К.О. Абульханова-Славська, А.В.Брушлинський, В.О. Татенко, З.С. Карпенко) та ін.

Методи дослідження. Застосовувались методи теоретичного дослідження, спостереження, анкетування, бесіда, методи математико-статистичної обробки даних.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів. У роботі отримано і теоретично узагальнено емпіричні дані про психолого-педагогічні причини й особливості прояву лихослів'я в шкільному середовищі. Лихослів'я розглядається як специфічний психолого-педагогічний критерій оцінки характеру взаємодії вчителя й учня та важливий показник психологічного стану і соціальної ситуації розвитку підростаючої особистості. Здійснено спробу групування лихослів'я, які мають місце у спілкуванні дітей і дорослих.

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведеного дослідження можуть бути використані при оцінці соціальної ситуації розвитку учнів, психологічних умов їх виховання. Дані про причини і наслідки поширення лихослів'я, особливості їх прояву, можуть використовуватися при розробці планів виховної роботи, підготовці і проведенні виховних заходів, що буде сприяти розвитку культури мовленнєвого спілкування в шкільному середовищі, а також у спілкуванні між учнями і батьками.

Апробація та впровадження дослідження. Зміст головних положень та результатів дослідження обговорювався на засіданні секції наукового товариства «Еврика» НВО№2. Теоретичні положення, результати експериментального дослідження використовувались у роботі класних керівників.

Об'єм і структура роботи. Наукова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та шести додатків (загальний обсяг - 35 сторінок). Основний зміст роботи викладено на 25 сторінках машинописного тексту. У науковій роботі міститься 4 таблиці. Список використаних джерел включає 14 найменувань.

РОЗДІЛ 1

НАУКОВО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ФЕНОМЕНУ ЛИХОСЛІВ’Я

1.1. Лихослів’я та його характеристики

На сучасному етапі, коли відбувається трансформація суспільного життя України, змінюються пріоритети діяльності й розвитку особистості, особливого значення набуває культура спілкування. Криміналізація суспільства, поява у мовленні значної кількості сленгів, жаргонів, використовуваних різними групами змушує нас серйозно замислитися над проблемою чистоти мови. Ця проблема є ключовою з погляду національної культури, у тому числі і мовної. Сьогодні є небезпека її перекручувань, зокрема різних ненормативних включень. Саме тому проблема культури мови була, є і ще довгий час буде знаходитися в центрі уваги громадськості.

В.Жельвіс, В.Леві, І.Кон, Д.Лихачов, Б.Успенський, Л.Широкорадюк розглядають лихослів'я як соціокультурний феномен. Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких розглядається проблема вживання ненормативної лексики, дозволяє стверджувати, що саме ця проблема недостатньо розроблена й висвітлена у працях психологів.

Теоретичний аналіз наукових джерел, як вітчизняних, так і закордонних, дозволив встановити зв'язок лихослів'я і проявів жорстокості, агресії у поведінці. Цій проблемі присвячено роботи Н.Алікіна, А.Реан. З.Карпенко, Р.Байярда, Р.Берона, Д.Річардсона, К.Лоренца, З.Фрейда, А.Бандури.

Як елемент духовного насилля механізм примусу лихослів'я супроводжує людство здавна, хоча його постійно засуджують культура, релігія, мораль. Світові релігії, зокрема християнство й іслам, вважають лихослів'я важким гріхом, який потребує відпущення і покаяння.

У зв'язку із соціально-економічною ситуацією проблема лихослів'я на пострадянських теренах набула підвищеного «екзистенційного статусу» і зачепила ті верстви населення, які раніше не лихословили.

Груба лайка поширилася у школі. Сьогодні дитина може почути від учителів: «Ану, позатикали писки!», «Не клас, а відро для сміття!», «Бидло!», «Вам слід вчитись у школі для ідіотів!». Певною «нормою», від якої вчителя вже не тіпає, є ті бридкі слова і брутальні вислови, які школярі вживають під час сварки одне з одним: «Придурок!», «Відвали!», «Урод!», «Пішов на...!» і таке інше. Очевидним є те, що ці висловлювання - агресивні, їх вживають, аби образити адресата. Словник української мови дає таке тлумачення цього слова: «Лихослів'я - вживання лайливих, соромітних слів // Грубі, недоброзичливі слова і вирази, вживані щодо кого-небудь».

Для визначення цього явища філологи та психологи використовують ще термін «інвектива». У словнику іншомовних слів дається таке визначення: «Інвектива (лат. Invectiva oratio - «лайлива мова») - різкий викривальний виступ проти кого-небудь, чого-небудь; образлива промова, лайка, випад».

Певну частину лихослів'я (інвектив) можна назвати такою підгрупою лексики, яку у словниках зазвичай позначають - «нецензурне».

Часто використовується термін «знижена мова». «Зниженість» - те, що не відповідає уявленням представників певної (як правило, провідної, панівної на цьому етапі історії) субкультури про належну і правильну поведінку. Також вживають терміни «некодифікована мова», «ненормативна лексика», «сленг» («жаргон»).

Лихослів'я, як правило, культурно обумовлене. Через це співвідношення «кодифікований - не кодифікований» завжди національно специфічне. «Інвектива» (лихослів'я) може вживатися у вузькому значенні (нецензурна вихватка) і в широкому - будь-який вербальний (словесний) прояв агресивного ставлення до опонента. Інвективу у вузькому значенні слова можна визначити як спосіб існування вербальної агресії, що сприймається у певній (під)групі як різкий або ж татуйований (заборонений). Але вдалішим визначенням, вважаємо, є таке: інвектива - це вербальне порушення етичного табу, що здійснюється некодифікованими засобами. Між наведеними термінами існує певне підпорядкування: одні з них відносяться до інших, як частина до цілого. Найзагальнішим терміном буде знижена або ненормативна лексика (некодифікована мова). Він містить декілька груп, найбільшими з яких будуть: інвективи (лихослів'я), непрофесійний сленг (жаргон), просторічна лексика.

Нецензурне лихослів'я і нецензурний жаргон не відрізняються між собою - це груба лайка.

Між цими двома групами, що утворюють знижену лексику, існує взаємний перехід. У певних ситуаціях спілкування лихослів'я може сприйматись як сленг (жаргон), наприклад, «козел», а сленг - як лихослів'я.

1.2. Психологічне тлумачення лихослів’я

Лихослів'я можна аналізувати з різних точок зору. Найбільший інтерес становить психологічне тлумачення лихослів'я й оцінка його з позиції впливу на психіку людини. Важливою характеристикою лихослів'я є те, що воно може бути як агресивним, так і неагресивним. Традиційно психологічне тлумачення прокльонів полягає у поясненні їх як вербальної агресії. Та сферою життя лихослів'я є усне спонтанне мовлення, яке може бути агресивним, а може і ні. Лихослів'я може використовуватись для «зв'язку слів у реченні», а також у стані емоційного піднесення. Тобто існує велика кількість життєвих ситуацій, коли лайку вживають без наміру когось образити або розрядити власну агресію. Однак використання у таких ситуаціях саме лихослів'я свідчить про культуру мовця.

Не викликає заперечень і той факт, що у різноманітних ситуаціях міжособистісної взаємодії лихослів'я часто-густо є виявом агресії. Агресивне лихослів'я - це будь-яка форма мовної поведінки, спрямована на образу або заподіяння шкоди іншій людині, яка не бажає цього.

У певних ситуаціях агресивне лихослів'я є активним способом виходу зі стану емоційного напруження. Проте неодмінно слід наголосити, що в такому стані не всі використовують лихослів'я. Така реакція є свідченням рівня особистісного розвитку.

Дуже цікавим є питання генези, тобто розвитку лихослів'я. Ґрунтовне дослідження прокльонів вимагає розглянути їх і у віковому аспекті. Не викликає сумнівів існування своєрідного дитячого лихослів'я. Характерні інвективні вигуки трапляються у дітей ледь не з перших спроб заговорити. З віком «лайливий потенціал» зростає, у лексиконі з'являються різноманітні саркастичні й іронічні зауваження, обзивання, дражнилки, невигідні порівняння, плітки, наклепи та інші способи вияву неприязні.

Стратегія інвективного спілкування дорослих дуже подібна до дитячих дражнилок. Деякі їхні функції повністю збігаються з вербальною агресією дорослих, хоча існують і суттєві відмінності. У багатьох культурних ареалах діти по-різному засвоюють дорослий інвективний репертуар. Дуже важливе лихослів'я і в підлітковому віці: під час становлення особистості і перших спроб самоствердження. Такі лайки зовні повністю ідентичні «дорослим», але функціонально вони покликані інтегрувати підлітка у спільноту старших, і водночас є засобом захисту від характерних для цього віку сексуальних чи інших страхів.

Виокремлюючи когнітивні процеси (або ж особливості розвитку і функціонування пізнавальної діяльності), справедливо говорити про сензитивні періоди для сприймання різних видів лихослів'я. Це твердження можна проілюструвати простим прикладом: у віці від 3 до 5 років найдошкульнішими для дітей є дражнилки, які висміюють реальні або уявні вади дитини, порівняння з негативними героями улюблених казок та мультфільмів, і абсолютно спокійно дитина буде ставитись до вульгаризмів, а тим більше - до сарказму і злої іронії. Молодший школяр найболючіше сприймає ті слова, які знецінюють його як виконавця вимог учителя. Підлітки можуть бути найчутливішими до вульгаризмів і до тих слів, що зменшують їхню «дорослість», знецінюють їх як товаришів. Старший школяр реагує на слова, які підкреслюють його інтелектуальну і соціальну неспроможність. Його, як і підлітка, ображають сарказм і зла іронія, і вже зовсім не будуть дратувати дражнилки на кшталт: «Свєтка-конфетка», «Юрка-шкурка». Отже, сприйнятливість до лихослів'я пов'язана з етапом розвитку, провідним видом діяльності. Дієвість інвективи зростатиме, що суттєвішою для реципієнта буде знецінювана позиція.

З віком людини звужується коло осіб, які можуть образити її словом. Як правило, найдошкульніші прокльони - від важливих для нас осіб, від осіб із високим соціальним статусом.

Використання у мовленні лихослів'я завдає шкоди тому, що ці слова зачіпають особистісні аспекти буття людини. За допомогою лихослів'я людину можна знецінити:
1. Цілком: відповідна лайка у своїй морфологічній будові часто має заперечувальні префікси не-, ні- («нелюд», «нездара», «нікчема» тощо).
2. Частково: висміяти зовнішній вигляд («чорномазий», «потвора», «бруднуля»), поведінку і погані звички («алкаш», «нероба», «брехун», «злодюга»), підкреслити фізичні вади або ж приписати їх (тобто знецінити фізичну та психічну досконалість і привабливість людини): «дебіл», «дегенерат», «ідіот», «каліка», «сліпий», «глухий»; заперечити соціальну цінність людини: «бомж», «біч», «смерд»; національну: «хохол», «москаль», «кацап», «жид», «бульбаш» тощо.

Таким чином, звернення до інвективи є фактичним визнанням свого психологічного банкрутства, капітуляцією перед ситуацією замість її опанування. Очевидно, що діалектичність самої інвективи призводить до того, що вже довго суспільство вело і веде боротьбу з лихослів'ям, справедливо вбачаючи у ньому серйозну небезпеку для свого добробуту.

РОЗДІЛ 2

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ПРИЧИНИ ЛИХОСЛІВ’Я

Дослідження лихослів'я передбачає з'ясування причин, що його породжують. Мова - найважливіший фактор соціалізації особистості. Згідно з теорією розвитку вищих психічних функцій (Л. Виготський) мова - це знак, спрямований усередину, у внутрішній світ особистості, і покликаний змінювати його. Якщо ж це слово, цей знак є негативним, тоді і зміни в поведінці особистості будуть також зі знаком мінус. «Вростання» лихослів'я у поведінку відбувається у два етапи: спочатку його вважають засобом колективної поведінки, засобом соціального пристосування, а потім - способом індивідуальної поведінки дитини, способом особистісного пристосування. Іншими словами, лихослів'я із ситуативного переростає в особистісне, спричиняє негативні перетворення у внутрішньому світі дитини, ускладнює її адаптацію і спотворює соціалізацію.

У працях класиків вітчизняної психології - Л. Виготського, П. Блонського, А. Залкінда - вказується, що важковиховувана дитина - це дитина не із вродженим органічним недоліком, а вибита із соціальної колії. Причини моральної дефективності слід шукати не в дитині, а у соціально-економічних і культурно-педагогічних умовах, в яких вона росла і розвивалась.

Як було зазначено, первинно лихослів'я є засобом вияву агресивного ставлення. Слід наголосити і на тому, що, на думку вчених, вплив соціальних факторів на мовленнєвий розвиток вважається домінантним. Тобто негативні прояви у мовленнєвій поведінці дитини є наслідком недосконалих педагогічних, виховних впливів її найближчого соціального оточення, а також випадкових антипедагогічних впливів інших людей.

У лоні сім'ї дитина проходить первинну соціалізацію. Умови сімейного виховання відбиваються на всьому житті і є відправним моментом формування особистості. На прикладі стосунків між членами родини дитина вчиться взаємодіяти з іншими людьми, навчається мовленнєвої поведінки і форм ставлення, які зберігаються і найбільше виявляються в підлітковий період. Діти, які часто спостерігають грубощі й образи у спілкуванні між батьками, схильні відтворювати їх у своїй поведінці. Вони вважають це ознакою дорослості. При цьому підлітки засвоюють ті форми поведінки, які переважали в їхньому оточенні і які найкраще відбилися у пам'яті. Там, де скандали хронічні, у більшості дітей формуються подібні форми спілкування із вживанням усієї гами «лихих» слів.

Дослідники процесу соціального навчання (А. Бандура та інші) встановили, що жорстоке поводження з дитиною у сім'ї призводить не тільки до здійснення агресивних вчинків цією дитиною при спілкуванні з однолітками, але й до розвитку агресивності, схильності до насилля та жорстокості у зрілому віці. У поведінковому репертуарі таких дітей відсутні «сценарії» конструктивного розв'язання конфліктних ситуацій. Якщо ж дитина боїться ображати дорослого, то переносить агресію на слабшого. При загальній несприятливій сімейній ситуації помітно впливають на закріплення звички лихословити старші брати і сестри.

Про можливий негативний вплив сім'ї на поведінку молодої особистості вказують вітчизняні науковці Н. Максимова, В. Семиченко, В. Заслуженюк, В. Оржеховська. Вони виділяють такі помилки сімейного виховання, які прямо впливають на закріплення звички лихословити:
• дефіцит позитивного спілкування батьків із дітьми;
• відсутність у дорослих власних моральних установок;
• організація життя в сім'ї не сприяє формуванню в дитини моральних звичок;
• батьки не знають і не розуміють внутрішнього світу своєї дитини;
• недоброзичливе, грубе ставлення дорослого до дитини.

Важливим фактором, який сприяє закріпленню в дитини звички лихословити, є розходження між словами і діями тих, хто виховує дитину. При зовні сприятливій ситуації в сім'ї дитина може почати лихословити. Це відбувається тому, що принципові установки не стали для дитини органічними, а залишились зовнішніми вербальними правилами поведінки.

Власне комунікативними причинами закріплення лихослів'я є низький культурний рівень батьків, їхня неосвіченість, які проявляються в бідності пасивного й активного словникового запасу. Часто це призводить до того, що різні думки, позитивні і негативні емоції висловлюються однією й тією ж лайливою мовою. Паузи в мовленні також заповнюються лайкою. Вживання лихослів'я в таких сім'ях є способом спілкування і самовираження, який неминуче скопіюють і діти. Це відбувається тому, що одним з універсальних психологічних механізмів формування особистості є наслідування, яке полягає в перейманні і відтворенні індивідом поведінки, способів діяльності людей довкола, особливостей їхнього характеру, звичок тощо.

У шкільному колективі також трапляється установка дітей на негативний мовний контакт, яка виявляється у бажанні «переговорити», «передражнити», «за будь-яких умов відстояти свою точку зору»; у навішуванні словесних ярликів: «брехун», «двієчник», «підлабузник» тощо. У дослідженні Е. Носенко встановлено, що відсоток нормативної лексики в мовленні старшокласників становить від 27 % до 40 %. Це, як правило, займенники і слова, як вживаються у процесі навчальної діяльності. Найуживанішими є просторіччя, жаргонізми та вульгаризми. Мовлення старшокласників є переважно негативним, оцінювальним. Така психологічна атмосфера сприяє закріпленню звички лихословити як усвідомлено, так і неусвідомлено, як з агресивними намірами, так і без них.

Нині актуальною є проблема конфліктних стосунків учителя та учня. Учитель є центральною фігурою школи. Найдосконаліші програми, підручники, технічні засоби не можуть компенсувати душевну черствість, нетактовність, грубість, непідготовленість педагога. Як зазначає І. Козубовська, сьогодні у спілкуванні вчителя з учнями трапляються такі слова: «телепень», «бовдур», «недотепа», «дебіл», «бидло», погрози: «вріжу», «вмажу», «вилетиш за двері», а також навіть нецензурна лайка. У 90 % випадків вони вживаються у спілкуванні з важковиховуваними дітьми, що аж ніяк не може вплинути на їхнє перевиховання. Подібне спілкування навчить лихословити навіть ту дитину, яка не є «важкою». Жорсткість шкільної обстановки включає не тільки несправедливі оцінки, але й неповагу до дитини: образу, приниження, тиск, крик, повну байдужість. За даними В. Оржеховської, сьогодні помітне падіння загальної культури поведінки вчителів, що негативно відбивається не лише на стосунках з учнями, а й на мікрокліматі в педагогічному колективі.

Образливі слова вчителя можуть викликати в учня не лише агресивні реакції у словесній формі, але і зниження соціальної активності, агресію щодо однолітків і школи загалом.

Розглядаючи причини лихослів'я, не можна обмежитися лише мікросоціальними. Адже вони є наслідком дії певних сил у суспільному житті. Подвійні стандарти, девальвація моральних норм, ускладнення життя, прогрес безробіття та інфляція, постійна соціальна незахищеність викликають загальний стрес і призводять до того, що лихословити починають і ті, хто раніше якось утримувався від цієї звички. Грубість і лайку сьогодні дитина може почути звідусіль. Лихословлять сусіди, лихословлять власні друзі і друзі батьків, однолітки і літні люди, перехожі на вулиці. Такий вплив різних людей вчить дитину різноманітних форм лихослів'я.

Достатньо сильно на дітей впливають засоби масової інформації. Зарубіжні вчені повідомляють, що в найпопулярніших телевізійних програмах на кожну інформаційну годину припадає в середньому біля дев'яти актів фізичної і восьми актів вербальної агресії. Думка про те, що перегляд жорстоких програм по телебаченню призводить до підвищеної агресивності і зрештою провокує агресивні дії, у світовій психології не є загальновизнаною. Зазначимо, що ЗМІ демонструють не тільки моделі агресивного лихослів'я, але й моделі лихослів'я як своєрідної комунікативної норми.

Вербальну агресію (лайку) називають легшою формою агресії, ніж фізична. Однак, на думку науковців, її профілактика і корекція надзвичайно складні тому, що лихослів'я небезпечніше, ніж бійка, воно краще приховане від ока вихователя, вчителя.

Лихослів'я може бути інструментом, за допомогою якого реалізуються різноманітні механізми психологічного захисту. Із захисних реакцій, що трапляються у дітей і підлітків, найтиповішими є такі: пасивний протест, опозиція, імітація, емансипація, компенсація й ізоляція. Лихослів'я може бути актуальним для всіх захисних реакцій, крім пасивного протесту.

Вплив на закріплення звички лихословити можуть мати і медико-біологічні причини. Адже психічне і фізичне нездоров'я дитини може породжувати відхилення в її поведінці, а отже, провокувати засвоєння і вживання лайки.

Тому серед причин, що призводять до формування звички лаятися, чільне місце посідають педагогічно-соціальні. Комунікативна поведінка батьків, однолітків, учителів навчає школяра різноманітних видів лихослів'я. Засвоєння цієї звички відбувається через психологічні механізми наслідування, соціального навчання, зараження.

Отже, причини лихослів'я надзвичайно складні і різноманітні, вони не є ізольованими одна від одної. Між ними існує зв'язок, як між соціальним і біологічним, успадкованим і набутим, фізіологічним і психічним, індивідуальним і суспільним. Тому і дослідження феномену лихослів'я, причин, що його породжують, має бути комплексним. Фактори, що його спричиняють, не залишаються абсолютно незмінними протягом життя людини. Більшість розглянутих характеристик може змінюватись залежно від набуття нового досвіду. Цей факт дуже важливий для попередження і подолання лихослів'я.

РОЗДІЛ 3

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЯВІВ ЛИХОСЛІВ’Я У ШКОЛІ ТА СІМ’Ї

Попри поширення в мові інвективної лексики, вивчення її, особливо в умовах школи, стикається з певними труднощами. Стандартизовані валідні методики, які б дозволяли дослідити прояви лихослів'я, а також ситуації, що його провокують, ще не напрацьовані психолого-педагогічною наукою. Крім того, феномен лихослів'я належить до категорії «табуйованих» предметів дослідження: учителі та батьки не завжди схильні відверто говорити на цю тему. Тому умовами експерименту передбачалось анонімне анкетування учнів, батьків і вчителів для з'ясування характерних проявів лихослів'я, а також анонімне анкетування, яке б дозволило виявити ситуації, що провокують застосування інвективної лексики (додаток А, Б). Об'єктом анонімного опитування були учні 9-10-х класів (80 осіб), учителі (20 осіб), а також батьки учнів (30 осіб).

3.1. Дослідження характерних проявів лихослів’я учнів

Інвективне спілкування («інвектива» - вербальна агресія) найбільш притаманне учням у перехідний до дорослості період. Тому об'єктом анонімного опитування були учні 9-10-х класів (80 осіб).

Перш за все, досліджувалось, розуміння самого поняття «лихослів'я» учнями старших класів. Якісний аналіз виявив, що вони цей термін розуміють достатньо широко, не лише як лайку. У їхньому розумінні лихослів'я - це форма активної вербальної прямої і непрямої агресії. Також, за висловлюваннями учнів, лихослів'ям можуть бути всі слова, якими можна образити іншу людину, завдати їй душевного болю, «вразити просто в серце». Ці вислови учнів свідчать про те, що лихослів'я сприймається ними як засіб образити. Тобто, перш за все, до уваги береться агре¬сивний потенціал лайки. Учні зазначають, що, лихословлячи, люди виявляють свій рівень культури.

Щодо вживання прокльонів у своєму мовленні, 96 % учнів дали ствердну відповідь. Із числа опитаних лише два учні зазначили, що вони «не лаються за жодних обставин».

Учні вважають, що вживають грубу лайку через роздратованість, невдачі, злість. Дуже часто лихослів'ям відповідають на образу. Отже, перш за все, учні полюбляють агресивну і фрустраційну лайку. За спостереженнями, приводом для лихослів'я можуть бути й інші, власне психологічні та соціально-психологічні чинники. Так, дехто зі старшокласників може лихословити, щоб продемонструвати свою дорослість або належність до кола «крутих», яким усе дозволено. Інші вживають гнилі слова, щоб розрядитися, привернути до себе увагу або покепкувати у такий спосіб. Лихослів'я часто є своєрідним паролем, що дозволяє бути прийнятим до компанії.

У дослідженні нас цікавило те, наскільки поширене лихослів'я у старших класах школи, і які з «лихих» слів є найбільш популярними. Підрахунки виявили, що практично 55 % старшокласників вживають у своєму мовленні грубу лайку. Однак реальний відсоток може бути і вищим, бо 7 % дітей взагалі не відповіли на це запитання, хоча визнали, що лихословлять. Дехто з дітей не уточняв, які саме вислови він вживає. Хлопці вдвічі частіше за дівчат наводили приклади нецензурної лайки. Як правило, ці ж слова використовують і дівчата. Найпоширенішою лайкою серед учнів є слово «дурень» і такі його похідні: «придурок», «дурепа», «дурка», «дурник», «дуринда». Можливо, це пояснюється тим, що у школі основним критерієм є саме інтелект. Отже, досить легко досягти бажаного результату, тобто образити, помститися, зачепити за живе.

При якісному аналізі лихослів'я виявився цікавий факт - деякі слова молодіжного сленгу учні також вважають лихослів'ям. Наприклад, відомі вислови «От блін!», «Задовбав!» не мають на меті образити когось. Це слова-паразити, або ж «експлетиви» - слова, що втратили своє первинне значення і перетворилися на слова-вигуки. Схоже, що без цих слів деякі учні не можуть адекватно передати своє ставлення до світу, свій емоційний стан тощо. Спостереження за спілкуванням учнів під час перерв виявило, що найчастіше в експлетивній функції використовують нецензурне лихослів'я.

Аналіз прокльонів, які вживають у комунікативній взаємодії старші школярі, дозволяє розподілити їх на такі умовні групи: тіло і зовнішність, розум, темперамент, характер, психопатологія, національність, тваринний світ, кримінал, соціальний статус, різноманітні нецензурні висловлювання, брутальна лайка.

Окрім того, у лексиці старшокласників широко використовуються «лихі» побажання і наміри («сплюнься в тюбик», «пішов у пень», «штовхай вагони», «йди втопися», «пасть замаж», «засохни», «вб'ю» та ін.). Навіть звичайні імена у формі знецінювальних висловлювань можуть бути лайкою («Дунька», «Вася» тощо).

Виявлено таку особливість вживання агресивного лихослів'я у середовищі школярів:
• використання агресивної лайки як засобу виявлення ворожого ставлення;
• використання агресивних прокльонів без явних ворожих почуттів (наприклад, школяра можуть дражнити і обзивати через незвичне прізвище або зовнішній вигляд).

Найчастіше лихослів'я лунає під час перерв і після уроків, коли учні йдуть додому. Найбільш «сприятливими» для вживання лайки, за словами учнів і вчителів, є уроки фізкультури і трудового навчання. Типовими формами, до яких вдаються лихослови, є іронічні та саркастичні зауваження, невигідні порівняння, обзивання, дражнилки, плітки, наклепи тощо.

3.2. Дослідження характерних проявів лихослів’я батьків

Первинна соціалізація людини відбувається у батьківській родині. Великою мірою її якість буде залежати від емоційних зв'язків між дорослими і дітьми. Негативна ситуація складається там, де дорослі байдуже, а то й жорстоко ставляться до дітей. Жорстокість може проявлятися не лише фізично, але й на вербальному рівні (емоційна жорстокість), що пов'язано з уживанням лихослів'я щодо дітей. При проведенні опитування нас цікавило насамперед те, яке лихослів'я чують діти від батьків. Об’єктом анонімного опитування були батьки 30 учнів-старшокласників.

Аналізуючи відповіді учнів на запитання анкети («Якими лайками вас можуть образити?», «Якби ти був батьком, то якими словами не ображав би свою дитину?»), ми отримали такі результати: 66 % опитаних відверто відповіли, що зазнають словесних образ від батьків. Були відповіді й такі: «Мені соромно про це писати». Деякі учні взагалі не відповіли на ці запитання. Проте 14 % дітей категорично зауважили, що батьки не ображають їх словами. І тільки 48 % проанкетованих батьків відповіли, що вживають щодо дітей прокльони.

Слів, якими батьки ображають дітей, - дуже багато. Це лихослів'я як за формою, так і за змістом. Трапляються слова, які просто висміюють і принижують дитину. Найгіршим і найобразливішим є те, що до них «матюкаються». І це - не поодинокі зізнання. Так, до дівчат батьки можуть звертатися навіть такими словами, як «курва», «сука», «шльондра», «повія» тощо. Найчастіше дітей ображають словами, що принижують їхні інтелектуальні здібності. Досить часто батьки «проклинають» своїх дітей. Отриманий фактичний матеріал також розбито на умовні групи, які в чомусь повторюють попередній поділ, але й мають свою специфіку, пов'язану з виховною функцією батьків і віком дітей: невихованість, неслухняність; приниження розумове; приниження тілесне; сексуальні порівняння; непридатність до роботи; невдячність; приниження через екскреторні порівняння; психопатологічні порівняння; інфекційні порівняння; натальні приниження; звинувачення в мучительстві; демонологічні порівняння; знецінення загальне.

Батьки також вдаються до «лихих» побажань своїм дітям, наприклад: «шлях би тебе трафив», «щоб ти здохла» та ін. Досить популярними у спілкуванні батьків із дітьми є також «тваринне» лихослів'я, а нерідко й нецензурні вислови.

Отже, слів, що кривдять дитину, батьки вживають багато, і вони дуже різноманітні. Часте вживання цих слів може призвести до емоційної депривації. Такі форми батьківського спіл¬кування не можуть породити в дітей почуття любові і поваги, відчуття безпеки та самоцінності. Інколи лихослів'я може стати пророцтвом: дитина починає поводитися відповідно до образу, який створюють її ж батьки.

3.3. Дослідження характерних проявів лихослів’я вчителів

Прояви вчительського лихослів'я проаналізовано за учнівськими і вчительськими анкетами. Учителі наводили приклади найбільш типових і поширених «учительських» лайок. Відповіді ж учнів були конкретнішими, різноманітнішими, а отже, слід думати, - відвертішими.

Що ж виявило дослідження? 40 % опитаних учителів зізналися, що іноді можуть образити дитину словом (в опитуванні брало участь 20 вчителів). Про те, що вчителі лихословлять до дітей, ствердно відповіли біля 60 % учнів. Як правило, грубі словесні зауваження вчителів стосуються неуспішного навчання і поведінки учнів.

Загалом, дитина переконується, що старший і впливовіший може ображати меншого і беззахисного. І якщо батьківське лихослів'я діти в більшості випадків намагались виправдати, то вчительське здебільшого засуджують. Якщо звичайні оцінні висловлювання вчителів звучать як несправедливі обвинувачення, то учні їх також вважають лихослів'ям («Ти ніколи не будеш мати в мене четвірки», «Прогульник»), Часто діти зауважують, що їх відмовляються сприймати такими, якими вони є, висміюють їхні вади («дистрофік», «білобрисий»), намагаються принизити. Загалом учитель може образити учня будь-яким, навіть зовсім не «лихим» словом, використавши для цього іронію, сарказм, гіперболу, узагальнення тощо.

За нашими даними, вчителі, як правило, застосовують лихослів'я й образу словом диференційовано: в одному випадку, обирають «слабким місцем» інтелектуальну сферу дитини, в іншому - намагаються вразити учня, принижуючи почуття гідності, дорослості. Найчастіше вживаним «учительським» лихослів'ям є всі похідні від слова «дурень», а також «дебіл», «ідіот», «сволота», «неук», «тупий», «скотина», «ненормальний», «свиня». Ці та інші образливі слова стосуються, переважно, поганого навчання і поведінки учнів, а також загального неприйняття вчителем дитини як такої.

Детальніший аналіз дозволяє умовно розподілити вчительське лихослів'я на такі групи: констатація природної нездатності до навчання, констатація невихованості, констатація загального неприйняття учня як людини.

Зазначимо, що окремі вчителі також не цураються широко використовувати «тваринні» лихослів'я («безмозкі кури», «тупорилі свині», «мамонти», «осли» та ін.), уже відомі лихослів'я психопатологічного звучання («ненормальний», «дебіл», «даун», «ідіот», «психічно «хворий», «кретин», «недорозвинений» та ін.), лихослів'я екскреторні («засранці», «шмаркачі», «сопливі» тощо), через звинувачення у відбиранні останніх сил («вампіри», «кровопивці» та ін.), а також нецензурні лайки у дещо м'якшому варіанті, ніж у батьків.

Доволі реально оцінюють учителі поширення звички до лихослів'я в середовищі учнів: 42 % вважають, що учні лихословлять часто, 51 % — інколи. Загалом 93 % учителів, які взяли участь в опитуванні, вважають, що учні лихословлять. І більшість учителів зауважує, що в школі існує проблема лихослів'я, і не тільки у школі, але й за її порогом. Це питання потребує не лише спеціальних досліджень, а й практичних рекомендацій, щодо розв'язання.

Аналіз відповідей на запитання: «Чому вчитель вдається до лихослів'я?» дав змогу виділити нам певні групи причин.

Нас цікавила думка вчителів про те, що є причиною лихослів'я в дітей. На жаль, 15 % учителів не дали відповіді на це запитання. У відповідях решти першим (48 %) у рейтингу стало: найближче соціальне оточення (сім'я, однолітки); наслідування мовної поведінки дорослих; «мода» на лайку (6 %). Друге місце (31 % відповідей) посіли телебачення і преса. Тільки 5 % учителів визнали, що відповідальна за розповсюдження цього явища - школа.

Аналіз проявів учнівського, батьківського і вчительського лихослів'я підтверджує те, що лайкою переважно засуджують не вчинок, а особистість загалом, висміюють і принижують її. Руйнація почуття власної гідності викликає стан фрустрації, який на певний час нейтралізує погану поведінку деяких учнів, а в інших викликає фрустраційне лихослів'я і надалі - посилення агресії, бажання стимулювати реактивне лихослів'я, бажання помститися.

ВИСНОВКИ

У науковій роботі дано теоретичне узагальнення, що виявляється в психологічному аналізі феномену лихослів'я, з'ясовані психолого-педагогічних причин вкорінення його у мовленні. Результати дослідження свідчать про виконання поставлених завдань, на підставі чого сформульовані такі положення:
1. Здійснений теоретичний аналіз лихослів'я дозволяє стверджувати, що його можна описати за допомогою різноманітних психологічних термінів і понять. В залежності від ситуації мовлення воно буває агресивного і не агресивного характеру; від рівня усвідомлення його мовцем - усвідомлюваним і неусвідомлюваним. Визначальною характеристикою лихослів'я є можливість заподіяння шкоди, спричинення негативного впливу. Отже, лихослів'я можна визначити як слова, що спричиняють моральні і фізичні страждання і порушують існуючі норми культурного спілкування.
2. Особливості сприймання і застосування інвективної лексики залежать від особливостей розвитку свідомості і самосвідомості індивіда, системи його цінностей. Негативний вплив лихослів'їв буде тим більшим, чим суттєвішою для реципієнта буде властивість, що знецінюється.
3. Вивчення генезису досліджуваного явища вказує на те, що лихослів'я виникло як можливість вербальної сублімації фізичної агресії.
4. Соціальна ситуація розвитку, в якій перебувають учні, сприяє розповсюдженню у їх мовленні лихослів'їв. Негативний вплив здійснює найближче соціальне оточення дитини, а також ставлення до лихослів'я у суспільстві. Кількісний аналіз зібраного емпіричного матеріалу підтвердив вплив найближчого соціального оточення дитини на закріплення звички лихословити.
5. Важливу роль у поширенні і закріпленні звички лихословити відіграють індивідуально-психологічні фактори: агресивність, тривожність, нездатність керувати своїми психічними станами, нерозвиненість емпатії, а також недорозвиненість мовленнєвої функції, обмежений запас слів, складності у конструюванні і висловлюванні думок тощо.
6. Аналіз особливостей прояву лихослів'їв у середовищі старших школярів засвідчує про недостатній розвиток етичних і естетичних переконань, недостатній рівень розвитку навичок мовлення, рефлексії та емпатії.
7. Особливості прояву вчительських і батьківських лихослів'їв, аналіз ситуацій, що їх спричинює вказує на недостатню їх компетентність як вихователів, невміння керувати своїм емоційним станом, будувати суб'єкт-суб'єкті взаємостосунки з дитиною, на нерозвиненість рефлексії і недостатній рівень емпатії.
8. Лихослів'я справляє негативний вплив на різноманітні сфери особистості дитини: емоційно-вольову, когнітивну, сексуальну, що, у свою чергу, створює дефіцит суб'єктного розвитку.
9. Оскільки це явище важко піддається викоріненню, попереджувально-корекційну роботу серед учнів, учителів і батьків слід проводити систематично і комплексно.

Проведене дослідження не вичерпує всіх питань проблеми засилля лихослів'я в мовленні дорослих та дітей. Перспективи подальшої роботи ми вбачаємо у поглибленні та розширенні напрямів дослідження. Одним із можливих шляхів попередження лихослів'я у мовленнєвій поведінці учня є підвищення психологічної культури і педагогічної майстерності учителів та батьків, найближчого значущого соціального оточення, що може бути реалізованим за допомогою спеціально розроблених тренінгів культури поводження і особистісного зростання, зорієнтованих на психологічні вимоги професійного і міжособистісного спілкування. З вивченням цих питань пов'язана подальша робота щодо попередження і подолання лихослів'я та гуманізації міжособистісного спілкування в шкільному середовищі.

Додаток А

ДОСЛІДЖЕННЯ ХАРАКТЕРНИХ ПРОЯВІВ ЛИХОСЛІВ'Я

АНКЕТА ДЛЯ УЧНІВ

1. Як ти розумієш слово «лихослів'я»?
2. Ти лихословиш?
3. Чому ти лаєшся?
4. Які прокльони ти можеш вживати?
5. Які емоції виникають, коли тебе лають?
6. Якими лихими словами тебе можуть образити?
а) Батьки;
б) учителі;
в) друзі.
7. Як ти вважаєш, чому лихословлять батьки?
8. Як ти вважаєш, чому лаються вчителі?
9. Що тобі легше було пережити: коли батьки тебе лупцювали за провину, чи коли боляче карали словами?
10. Коли ти погано поводишся і вчитель робить тобі грубе й образливе зауваження, чи стимулює це твою навчальну діяльність, чи змінює поведінку на краще?
11. Як ти вважаєш, що є причиною закріплення звички лаятися?
12. Якими словами тебе ображають хлопці (дівчата)?

АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Чи лихословлять ваші діти?
а) Часто;
б) рідко;
в) ніколи.
2. Якщо діти потрапляють вам під «гарячу» руку, якими словами ви можете їх образити?
3. Чим ви можете пояснити використання таких слів?
4. Чи бувало так, що ви незаслужено образили лихим словом дитину?
5. Коли трапляється сварка між дорослими у вашій сім'ї, ви вживаєте лайливі слова, яких не повинні чути діти?
а) Так;
б) ні.
6. Діти чують вашу лайку або сварку?
а) Часто;
б) рідко;
в) ніколи.
7. Як ви караєте дітей за провину?
а) Сварю;
б) лупцюю;
в) пункти «а» і «б»;
г) використовую інші методи.
8. Що відчуває і як поводиться ваша дитина, коли образилась на ваші лихі слова?
9. Чи лихословлять ваші друзі та близькі?
а) Так;
б) ні.
10. Чи лихословлять у вас на роботі так, що вам стає неприємно?
11. Де, на вашу думку, діти найбільше вчаться грубої лайки?
а) На вулиці;
б) у школі;
в) у сім'ї.
12. Чи скаржиться ваша дитина на те, що вчитель образив її лихим словом?
а) Часто;
б) інколи;
в) ніколи.
13. Які образливі слова говорять дітям учителі?

АНКЕТА ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ

1. Які думки і почуття викликає у вас «лихослів'я»?
2. Чи існує проблема прокльонів у вашій школі?
3. Чи лаються ваші учні між собою?
а) Часто;
б) рідко;
в) ніколи.
4. Чи лихословлять ваші учні до вчителів?
5. Чи можете ви у напруженій (конфліктній) ситуації обра¬зити свого учня словом?
а) Іноді;
б) ніколи.
6. Чи є у вашій школі вчителі, які вживають лайку?
а) До дітей;
б) до колег;
в) до дітей і колег;
г) ніколи не вживають.
7. Які емоції переживає учень, якого вчитель образив лихим словом?
8. Як учні реагують на лайку вчителів?
а) Ображаються;
б) не ображаються;
в) не звертають уваги;
г) відповідають тим же.
9. Які лихі слова найчастіше вживають ваші колеги щодо учнів?
10. Які образливі слова щодо учнів вживаєте ви самі?
11. Які причини спонукають учителя до лихослів'я?
12. Що спричиняє звичку лихословити в учнів?
13. Чи схвалюєте ви проведення спеціальних досліджень із проблеми лихослів'я?

Додаток Б

ВИЯВЛЕННЯ СИТУАЦІЙ, ЩО ПРОВОКУЮТЬ ЛИХОСЛІВ'Я

АНКЕТА ДЛЯ УЧНІВ

1. Які твої дії (або дії твоїх однокласників) можуть спровокувати грубі, образливі слова вчителя?
2. Які твої дії викликають лихослів'я у батьків?
3. Які дії друзів провокують тебе на лайку?
4. Які дії вчителів злять тебе і викликають бажання сказати образливе слово?
5. Які дії батьків викликають у тебе бажання сказати образливе слово?
6. Якби ти був батьком або матір'ю, то яких би слів не говорив своїй дитині?
7. Якби ти був учителем, то якими словами не ображав би своїх учнів?
8. Які почуття та емоції викликають у тебе образливі слова дорослого? Кількома словами опиши свій стан.
9. Які прокльони зазвичай можуть говорити твої однокласники?
10. У середньому, скільки лайок ти можеш вжити за один шкільний день?

АНКЕТА ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ

1. Які дії дітей можуть спровокувати вас на лихослів'я?
2. Які ваші дії можуть спровокувати лихослів'я в учня?
3. На вашу думку, чому батьки нецензурно лають дітей?
4. Як ви почуваєтеся після образливих слів, сказаних учневі?
5. Що найбільше може вас спровокувати до словесних образ? (Виберіть п'ять причин, розташуйте у порядку спадання важливості.)
• Учень не готовий до уроку;
• в учня погана поведінка;
• він мені не подобається;
• «важкий» клас;
• учитель не готовий до уроку;
• через дії шкільної адміністрації (дріб'язковий контроль, неможливість працювати творчо, несправедлива критика, перевантаженість, завантаженість неспецифічною для вчителя роботою);
• індивідуальні проблеми (поганий настрій, сімейні нега¬разди, хвороби тощо);
• соціальні проблеми (важке матеріальне становище, падіння престижу професії);
• низька професійна компетентність.
Якщо є інші причини - вкажіть їх.
6. Що у стосунках із колегами може спровокувати у вас лихослів'я?
7. У середньому, скільки образливих слів ви можете сказати за один робочий день?

АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ